(про формулювання тощо)

1) елегантний, вишуканий

2) витончений

3) відточений, ясний; простий (про формулювання тощо)

4) амер., розм. відмінний, першокласний

* * *

1) елегантний

2) витончений, вишуканий ( стиль)

3) чіткий, ясний, простий (про формулювання, наукове визначення)

4) aмep. відмінний, першокласний elegant arts образотворчі мистецтва

I n

1. форма, вид, формулювання

2. вид, різновид, тип, форма

3. анкета, форма

4. церемоніал, порядок

- aligned forms узгоджені бланки

- intermediary forms проміжні форми/ бланки тощо

- internationally established forms прийняті міжнародні бланки/ форми/ анкети тощо

- form of activity вид діяльності

- form of government форма правління

- forms of greetings формули привітань

- form of warfare прийоми ведення війни

- respect for form дотримання форми

- respect for form and precedence дотримання форми і старшинства

- to change the form змінити формулювання (резолюції, тексту)

- to retain the text in its present form зберегти формулювання тексту

- in due form згідно з правилами

- in good and due form у належній формі та правильному порядку

- found in good and due form перебувають у належній формі та правильному порядку (про повноваження)

- in the forms set forth below у відповідних нижченаведених формах

II v формувати, складати, утворювати

- to form a committee створити комісію/ комітет

- to form a government сформувати уряд

1. заява, твердження

2. формулювання

- agreed statement узгоджена заява

- common statement спільна заява

- contradictory statement протирічлива заява

- countering statement зустрічна заява

- explicit statement недвозначна заява

- final statement останнє/ заключне слово

- foreign-policy statement заява з питань зовнішньої політики

- formal statement офіційна заява

- general statement виступ/ заява загального характеру

- joint statement спільна заява

- lucid statement ясна заява

- misleading statement дезорієнтуюча держава

- negotiating statements держави, що беруть участь у переговорах

- official statement офіційна заява

- opening statement вступна заява/ слово

- personal statement особиста заява

- policy statement програмна заява

- political statement політична заява

- preliminary statement попередня заява

- summary statement коротка заява (про стан справ тощо)

- unequivocal statement недвозначна заява

- unfounded statement необґрунтована заява

- unilateral statement одностороння заява

- veracious statement заява, яка відповідає істині

- verbal statement усна заява; усні показання

- well-founded statement аргументована заява

- written statement письмова заява; письмові показання

- statement of the date вказівка дати

- statement of the defence виклад обставин справи захистом (у кримінальному процесі)

- statement of extraordinary events заява про виняткові обставини

- statement of intention заява про наміри

- statement of the place вказівка місця

- statement of policy заява про політичний курс

- statement of the prosecution виклад обставин справи представником обвинувачення

- statement by the President/ Chairman заява головуючого (на засіданні тощо)

- statement by a representative of a country заява представника якоїсь країни

- statement of the time вказівка терміну

- confirmation of a statement підтвердження заяви

- reproduction of statements verbatim in records відтворення у звітах заяв у стенографічній формі

- verasity of the statement достовірність заяви

- to acknowledge a statement брати до уваги заяву, підтверджувати одержання заяви

- to come out with a public statement виступити з публічною заявою

- to contest a statement оспорювати заяву

- to contradict a statement спростовувати заяву

- to dispute a statement піддавати сумніву заяву

- to doubt the veracity of the statement сумніватися в достовірності заяви

- to issue a statement опублікувати заяву

- to make a statement зробити заяву

- to make a statement for the press зробити заяву/ виступити із заявою для преси

- to note a statement відмітити заяву

- to place a statement on record занести заяву в протокол

- to proclaim a statement out of order оголосити про неправомірність заяви; оголосити про те, що заява є недоречною

- to publish a statement опублікувати заяву

- to verify a statement перевірити твердження

ІРОНІЯ ( від грецьк. ειρωνεία - прикидання, удаваність) - певного роду риторичний прийом, завдяки якому висловлення набуває прихованого змісту, відмінного (нерідко - протилежного) від буквального, проте формулювання останнього завжди натякає на істинність саме прихованого змісту. І. має і суто філософське значення - специфічного заперечення, що виявляє розходження наміру і результату, задуму і об'єктивного сенсу у парадоксах пізнавальної і практичної діяльності. Історично першою формою філософської І. була "Іронія Сократа". Сократ твердив, що марно шукати істину у зовнішньому світі - вона належить людині ("Пізнай самого себе") А. ле істина ця хаотично "перемішана" з хибними уявленнями і "виділити" П з того хаосу думок можна лише за допомогою серії питань, що ставляться у певному порядку (який збігається з "порядком" самого Космосу). Прикидаючись невігласом ("Я знаю лише те, що я нічого не знаю"), Сократ ставив співрозмовникам нібито "наївні" питання, які спрямовували хід думок до істинного висновку. І. Сократа є специфічною, античною, формою діалектичного методу. Специфіка цієї форми визначалася уявленням про цілісність, не розчленованість природної і духовної реальності античного світопорядку (реально-ідеального Космосу), їхню принципову нерозрізнимість. Тому антична діалектика спрямовується на виявлення суперечностей з метою їхньої елімінації, а не синтезу. Саме тому ця діалектика знаходить своє завершення в Аристотелевій системі формальної логіки (у середньовічних університетах курс формальної логіки називався "діалектикою"). Не можна погодитися з твердженнями про "суб'єктивізм" Сократової позиції (оскільки вона, мовляв, тлумачить діалектику лиш як метод пізнання) - адже античний "об'єкт" (реально-ідеальний Космос) у своїй структурі визначається людиною ("суб'єктивно") відповідно до протагорової тези - "людина є мірою всіх речей". Лише філософія неоплатонізму (і, зокрема, її християнської форми - "ареопагітизму"), яка виходить з принципової нетотожності (навіть несумірності) духовного і природного (тварного) світу, виявляє нову форму І. (і, відповідно, діалектики), оскільки тут ідеться про несумірність (по суті - трансцендентність) наміру (духовної реалії) і результату (створеної з ніщо природи) - Божественого плану буття і його словесно-предметного "творіння", які (через "гріховний" вибір Адама і Єви) виявляються змістовно несумірними, вимагаючи "додаткових" актів ("спасительний подвиг" Христа, апокаліптичні події тощо). Саме з цим (через кордоцентрично-барокову лінію від Екгарта до пієтизму і янсенізму) пов'язане формування І. нім. романтизму, спричиненого особливостями філософії Фіхте. Оскільки результат діяльності "Я" - "не-Я" (об'єкт, дійсність) виявляється, внаслідок її обмежено-предметного характеру, біднішим за своє духовне джерело (за межами дійсності лишаються нереалізовані можливості), то відкривається широке поле для розмаїтого тлумачення цих можливостей, для творчої "гри" множиною можливостей. Критикуючи романтичну І. за довільний, "суб'єктивістський" характер "гри" можливостями, Гегель водночас допускає ситуації "І. історії" - розходження мети суб'єктів історичної дії (людей) з реальним результатом ходу історії. Така І., за Гегелем, стає можливою внаслідок об'єктивного характеру діалектичного розвитку абсолютного духу і суб'єктивного характеру історичних цілей, що їх ставлять при цьому люди. Саме це мав на увазі, говорячи про "І. історії", Енгельс, невиправдано приписуючи діалектику (цей винятково духовний феномен) природі. Насправді ж т. зв. "діалектика природи" є упредметненою в природному матеріалі духовно-практичної діалектики людини, її відчуженням. Серед історичних різновидів І. особливе місце належить "екзистенційній" І. К'єркегора, суть якої зводиться до здатності людського духу не просто оперувати ("грати") наявними можливостями в рамках даної парадигми (теоретичної, етичної, естетичної та інших систем) людської діяльності, а й виходячи за її межі (к'єркегоріанський "стрибок в абсурд"), творити принципово нові можливості духовного і практичного осягнення світу.

НАЦІОНАЛІЗМ - спрямування політичної думки, політична ідеологія та політична практика, в центрі уваги яких знаходиться нація як ідея (або поняття) та як цінність. Різновиди Н. (типологія Н.) залежать передусім від того, як розуміють націю та її формування. Оскільки формування та утвердження нації здійснюється в конкретних суспільно-історичних обставинах, то різноманітність форм Н. є наслідком пристосування до цих обставин. В дослідженні Н. важливим є питання про співвідношення Н. з іншими напрямами політичної думки та відповідними політичними ідеологіями. Н. - як певний напрям політичної думки (певне коло ідей та проблем), як політична ідеологія та політична практика - не виступав на Заході до кін. XIX ст. в ролі окремої політичної ідеології, а був складником лібералізму, консерватизму, соціал-демократизму (у XX ст. став складником комунізму). У міру дедалі чіткішого усвідомлення цими ідеологіями своїх принципів вони почали піддавати Н. критиці, що, зрештою, теж допомогло встановити відмінність між Н. та цими (іншими) ідеологіями. Іноді ідуть шляхом спрощених формулювань, стверджуючи, що Н. - це національний егоїзм, абсолютизація інтересів своєї нації за рахунок інтересів інших націй. Але такі формулювання не враховують того, що Н. може виступати і як рух за звільнення, і як виправдання певних форм насильства та гноблення (у цьому він не відрізняється від лібералізму, консерватизму, соціалізму та комунізму). Внаслідок великої різноманітності форм Н. часто твердять, що потрібно говорити не про Н. як щось єдине, а тільки про різні Н. Все ж очевидно, що попри всю різноманітність форм Н., вони містять в собі і спільні елементи. Шляхом порівняння встановлюють деякі спільні та відмінні елементи в різних версіях Н. та пропонують різного роду типології Н. Під кутом зору міжнаціональних взаємин існує поділ на експансіоністські Н. (переважно державних націй) та захисні Н. (переважно недержавних націй). В залежності від того, держава чи культура є найважливішою цінністю в Н., розрізняють політичний та культурний Н. (культурний Н. переважно розуміє державу не як самоціль, а як засіб утвердження самобутньої культури). Під кутом зору того як Н. мислить співвідношення особи та нації, розрізняють ліберальний (демократичний) Н. та інтегральний (тоталітарний) Н. Політичний рух етнічних груп та національних меншин за розширення своїх прав (іноді аж до здобуття територіальної автономії чи незалежності) позначають як "етнічний Н." або "етнорегіоналізм". Термін "етнічний Н." іноді застосовують також до державницького Н., якщо його основою є певна національна більшість ("корінний етнос", "титульна нація") та якщо він надмірно наголошує елементи своєї етнічної культури як основи громадянської консолідації. Але щодо західних націй, у бутті яких етнічний чинник відіграє традиційно важливу роль (мова, історичні традиції, політична символіка тощо), то цей термін зазвичай не застосовують, оскільки припускають, що в бутті цих націй провідну роль відіграють політико-правові засоби - т. зв. "громадянський Н."

1. думка, погляд, переконання, точка зору

2. заключення (спеціальне тощо)

- advisory opinion дорадча думка; консультативне заключення

- current opinion суттєва думка

- debatable opinion спірна думка/ судження

- divergent opinions різноманітні думки/ судження

- expert's opinion заключення експерта

- just opinion розумне/ правильне судження

- opinion column колонка редакційних статей; стаття коментатора чи оглядача

- partial opinion пристрасне судження

- political opinions політичні погляди/ переконання

- private opinion особиста/ приватна думка

- public opinion poll опитування громадської думки; виявлення думки населення шляхом вибіркового опитування

- weighty opinion авторитетна думка

- community of opinions спільність думок

- concession to public opinion поступка громадській думці

- concurrence of opinions співпадіння думок

- consensus of opinion одностайність

- consistency of opinions узгодження думок

- dissent from an opinion незгода з якоюсь думкою

- distortion of an opinion перекручення думки/ точки зору

- sensitivity of an opinion вразливість точки зору/ заключення

- variety of opinions розбіжність у думках; розходження

- to accept the opinion of the experts погодитись з думкою експертів

- to be of the opinion думати, рахувати, вважати

- to bring out an opinion висловити думку

- to build up opinions створити думку

- to canalize public opinion спрямувати громадську думку у певне русло

- to endorse the opinion of the experts погодитись з думкою експертів

- to exchange opinions обмінятись думками

- to express an opinion висловити думку

- to fake public opinion фальсифікувати громадську думку

- to form an opinion скласти думку

- to hand down an opinion винести рішення/ заключення

- to hold opposite opinions притримуватись протилежних поглядів

- to influence the formation of public opinion впливати на формування громадської думки

- to keep one's opinion open утриматись від висловлення своєї точки зору/ своєї думки

- to manipulate public opinion маніпулювати громадською думкою

- to mobilize public opinion мобілізувати громадську думку

- to pass an opinion висловити думку

- to press one's opinion on smbd. нав'язувати комусь свою думку

- to rally public opinion against smth. згуртовувати громадську думку/ громадськість проти чогось

- to request a legal opinion запитувати юридичний відгук/ пораду

- to revise one's opinion переглянути свої погляди

- to shape ideologically public opinion ідеологічно формувати громадську думку

- to volunteer an opinion висловити думку (про яку не питали)

- to weaken one's hold on public opinion послабити вплив на громадську думку; втрачати вплив на громадську думку

- in my opinion на мій погляд

- in the opinion of the sides згідно з думкою сторін (формулювання, що використовується в комюніке, угодах тощо)

- opinions vary on the point думки з цього питання розходяться

1. усний

2. мовний, вербальний

3. словесний

4. буквальний, дослівний

- verbal agreement

a) усна угода

b) угода не у формі документа

- verbal alteration зміна редакційного характеру; заміна окремих слів (в тексті)

- verbal arrangement усна домовленість

- verbal communication усне повідомлення

- verbal contract

a) усний контракт

b) контракт не в формі документа

- verbal copy точна копія (документа тощо)

- verbal corrections заміна окремих слів

- verbal difficulties труднощі, спричинені неточністю формулювання/ двозначністю

- verbal dispute суперечка про слова

- verbal duel словесна перепалка, словесний двобій

- verbal niceties відтінки/ нюанси значення слів

- verbal note вербальна/ усна нота

- verbal translation дослівний переклад

- verbal subtleties відтінки/ нюанси значення слів

Маркс, Карл (1818, Трир - 1883) - нім. мислитель, суспільний діяч, засновник марксизму. Навчався у Трирській гімназії (1830 - 1835), на юридичному ф-ті Боннського (1835 - 1836) і Берлінського (1836 - 1841) ун-тів. У 1839 - 1841 рр. працював над дис. "Відмінність між натурфілософією Демокрита і натурфілософією Епікура", отримав ступінь докт. філософії. Вчення М. складається з трьох частин: філософії, політекономії, теорії соціалізму. Загальний зв'язок їх наступний. На противагу Гегелю, М. розробив власний метод - матеріалістичну діалектику і застосував її до аналізу суспільних явищ. На цьому шляху він розвинув нове їх тлумачення - матеріалістичне розуміння історії. Головний його принцип - вирішальна роль матеріального виробництва в житті суспільств, тому анатомію їх слід шукати в політичній економії, у відносинах власності і боротьбі класів як носіїв цих відносин. На відміну від попередніх епох, коли домінували сільське господарство, ремісництво, торгівля їх продуктами, за часів М. на перший план вийшла промисловість, а головними діячами історії стали капіталісти і робітничий клас. їх взаємини М. розкрив у теорії відчуження, згідно з якою капітал складається з праці, котра не оплачується, відчужується завдяки тому, що капіталісти володіють засобами виробництва, а пролетаріат їх позбавлений. На цій підставі між ними точиться класова боротьба, кінцева мета якої, за М., - знищення приватної власності, встановлення диктатури пролетаріату і створення нового, соціалістичного ладу В. цій боротьбі М. став на бік робітничого класу і заснував т. зв. науковий соціалізм. Попередні його варіанти мали утопічний характер, але упродовж всієї історії підлеглі - раби, кріпосні селяни, ремісники - боролися за більш справедливий лад. Тому тут існувала дійсна проблема, котру М. намагався розв'язати за допомогою "експропріації експропріаторів", а його опоненти - за допомогою реформ. В еволюції поглядів М. на різних стадіях домінуючими були різні частини його вчення. Спочатку такою стала філософія. Можна виділити три етапи розвитку його поглядів на неї: 1) власне антропологічний - сюди відносяться "Економічно-філософські рукописи 1844 року". Саме з приводу них "ранньому М." з боку ортодоксів робився закид в т. зв. антропологізмі, коли він знаходився під впливом Фоєрбаха і аналізував людину абстрактно. 2) Етап "філософії життя", наявний в "Німецькій ідеології" (1845 - 1846), особливо в першому її розділі, де основне поняття - "життя" та цілий спектр похідних, добре структурованих термінів: живі людські тіла як передумова історії; дійсні індивіди, їх діяльність і матеріальні умови життя; виробництво матеріального життя як перший історичний акт; виробництво життєвих засобів і самого життя людей; життєдіяльність як вираз єдності праці та існування індивідів; спосіб життя як синтез усіх зазначених моментів; критика ідеалізму за зведення живих реальних індивідів до самосвідомості. Це один з перших варіантів "філософії життя", а М. - один із засновників даної філософської течії. 3) Автентичним вченням М. стало матеріалістичне розуміння історії, перший виклад якого подано в "Німецькій ідеології", а класичне формулювання - в передмові до кн. "До критики політичної економії" (1859). Завдяки прагненням подати М. у "чистому" вигляді і максимальній незалежності від будь-яких впливів попередні форми його філософування було відсунуто в тінь і проголошено "недоліками". В загальній духовній еволюції М. антропологія і філософія життя стали нетривалими епізодами. Але їх цінність неминуща, бо людина - істота не тільки духовна, а й матеріальна, немислима без матеріального життя, і ніхто його так не відчув і не висунув на перший план, як М. Йому була притаманна особлива інтуїція, загострене бачення реального життя. Далі М. перейшов до спеціально-політекономічних досліджень, у яких живі люди перетворилися на соціальні маски чи ролі - капіталіст, робітник тощо. В "Капіталі" про особу йдеться лише остільки, оскільки вона є уособленням економічних категорій, носієм певних класових інтересів. Апогеєм економічних пошуків М. стала публікація першого тому "Капітала" (1867), а підсумком його - розкриття "історичної тенденції капіталістичного накопичення"; суть її в революційному переході від буржуазних до соціалістичних відносин. Соціалізм був висновком з економічного аналізу. Розробивши його в загальних рисах, М. доклав чимало зусиль до практичної реалізації свого соціального ідеалу: був засновником і керівником І Інтернаціоналу, підтримував Паризьку Комуну (1872) і т. ін. Особистою його метою була очікувана ним пролетарська революція, в якій він мріяв стати "Диктатором" (так називали його в колі друзів). Ця мрія не здійснилася. Натомість протягом XIX ст. в Зх Є. вропі позначилася інша тенденція - перехід від революцій до реформ як головних засобів суспільних перетворень. Теоретично вона була розроблена т. зв. реформістами - Бернштейном, Каутським та ін. Значною мірою до неї в 90-ті рр. наблизився Енгельс. Цим окреслюються історичні межі Марксового соціалізму Ф. ілософські його погляди виходять за ці межі, мають самостійне значення.

[br]

Осн. тв.: "Святе сімейство", у співавт. (1845); "Німецька ідеологія" (1845 - 1846); "Злиденність філософії"; "Комуністичний маніфест", у співавт. (1848); "Капітал". У 3 т. (1867, 1885, 1895).